-
1 вчинити
док. див. вчиняти -
2 вчинити акт геноциду
Українсько-англійський юридичний словник > вчинити акт геноциду
-
3 здатність вчинити самогубство
Українсько-англійський юридичний словник > здатність вчинити самогубство
-
4 мати намір вчинити
Українсько-англійський юридичний словник > мати намір вчинити
-
5 нездатний вчинити злочин
Українсько-англійський юридичний словник > нездатний вчинити злочин
-
6 нездатність вчинити злочин
(через вік, фізичний або психічний стан) criminal incapacitationУкраїнсько-англійський юридичний словник > нездатність вчинити злочин
-
7 погроза вчинити вбивство
threat to commit murder, threat to murderУкраїнсько-англійський юридичний словник > погроза вчинити вбивство
-
8 умисел вчинити злочин
Українсько-англійський юридичний словник > умисел вчинити злочин
-
9 учинити
= вчинити -
10 незаконна клятва
( вчинити вбивство тощо) unlawful oath -
11 вчиняти
= вчинити( щось зробити) to make, to do, to act, to cause; ( злочин) to commit, to perpetrateвчиняти замах на чиєсь життя — to try ( to attempt) a person's life
вчиняти опір — to render ( to offer) resistance
-
12 намовляння
abetment, (в т. ч. вчинити злочин) abetting, persuading, encouragement, fomentation, incendiarism, incitement, inciting, inducement, instigation, seduction, solicitation, subornation, tempting -
13 жарт
чjoke, jest, fun, banter, sally, skit, sport, lark, pleasantry, prank, trick, game, drollery, japeстарий (відомий всім) жарт — Joe Miller
відбутися жартами — to laugh away smth.
облишмо жарти, без жартів — joking apart
-
14 злочин
чcrime; offence, misdeed, delinquency, misdoing; юр. felonyдержавний злочин — treason; lesemajesty
посадовий (службовий) злочин — malfeasance in ( public) office
злочин проти людства — an outrage on humanity, an outrage upon humanity
спіймати на місці злочину — to take red-handed, to catch in the act
штовхати когось на злочин — to incite/drive smb. to crime
-
15 нечесно
dishonestly, unfairly, doubly, foulвчинити нечесно стосовно (відносно) когось — to play one a trick, to play one foul
-
16 опір
чresistance, oppositionопір матеріалів тех. — strength of materials; ( наука) study of strength of materials
опір постійному струму — dc resistance, low-frequency resistance, static resistance
сила опору — sustaining ( holding) power
-
17 підлог
-
18 выканаць
виконайтевиконативиконувативчинитидодержатидотриматисьдотриматисяздійснитиздійснітьздійснюватизробитискоїтисповнитистратитистрачуватиучинити
См. также в других словарях:
вчинити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поповнити — вчинити [IV] … Толковый украинский словарь
Бессмертный, Роман Петрович — Безсмертный, Роман Петрович … Википедия
въчинити — ВЪЧИН|ИТИ (10), Ю, ИТЬ гл. 1. Причислить, включить в состав чего л.: ˫Ако поносѩщии клирикомъ. занѥ въчинити въ цр҃кви. развѣ да˫ани˫а. повиньни сѹть запрѣщению. (διὰ τὸ τετάχθαι) КЕ XII, 72б; въ того мѣсто абиѥ иного въчинити. УСт ХІI/ХІІІ, 244; … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
грізьба — грозьба/, и/, ж. Погроза вчинити кому небудь неприємність, лихо … Український тлумачний словник
завзятися — візьму/ся, ві/зьмешся, док., розм. 1) Задумавши що небудь, невідступно домагатися його виконання, діяти уперто, наполегливо. 2) на кого – що. Затаївши недобрі почуття проти кого , чого небудь, виявити бажання вчинити зло; намір до ворожих дій … Український тлумачний словник
зазлостити — ощу/, ости/ш, док., діал. Вчинити зло, наробити прикростей … Український тлумачний словник
зробити — зроблю/, зро/биш; мн. зро/блять; док. 1) перех. Виготовити який небудь предмет, якусь річ і т. ін. || Приготувати їжу, виготовити напій. || Створити що небудь. 2) перех. і рідко неперех. Виконати якусь роботу, дію; виявити якусь діяльність;… … Український тлумачний словник
зшахраювати — ю/ю, ю/єш і зшахрува/ти, у/ю, у/єш, док., розм. Вчинити шахрайство, повестися нечесно, обдурити … Український тлумачний словник
омерзити — ржу/, рзи/ш, док., перех., заст. Вчинити блюзнірство щодо кого , чого небудь. || Опоганити, осквернити … Український тлумачний словник
опір — I о/пору, ч. 1) Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2) Здатність протистояти, протидіяти кому , чому небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3) спец. Властивість, здатність чого небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила,… … Український тлумачний словник